).   Колмогоров А.М.

Одного разу до відомого математика А.М, Колмогорова звернулися будівельники однієї з гідроелектростанцій за порадою. Вони повідомили, що швидка течія не дає змоги перекрити русло річки звичайним способом. Тому будівельники хотіли знайти форму кам'яних брил, якими можна було б зупинити течію річки. Учені зробили розрахунки і встановили, Що річку потрібно перекрити бетонними тетраедрами і їх повинно бути сім з половиною тисяч. Будівельники засумнівалися в правильності розрахунків математиків і, щоб уникнути помилки, спочатку подвоїли кількість пірамід, а потім добавили ще трохи зайвих і приготували аж тридцять п'ять тисяч пірамід. Кинули в річку сім з половиною тисяч, і цього було досить, щоб перекрити течію річки. А решта пірамід залишилася на березі, як пам'ятник тим, хто не вірить в математику.

2) Гую Штейнгауз.

 Відомий польський математик Гую Штейнгауз жартома стверджував, що існує закон, який формулюється так: «Математик це зробить краще». Це значить, що коли доручити двом особам, одна з яких є математиком, виконати незнайому їм роботу, то результат завжди буде таким: математик виконає її краще.

3) Д. Гілберт.

Відомого математика Д. Гілберта якось спитали про долю одного з його учнів, який колись подавав великі надії. «А, це той… - згадав Гілберт,- він став поетом, для математика у нього занадто мало уяви».

4) Остроградський.

Відомому математикові Остроградському спала на думку якась незвичайно приваблива математична ідея в ту мить, коли він ішов однією з вулиць Петербурга. Тоді він почав списувати формулами те, що вважав за чорну дошку в аудиторії. Зненацька дошка стала від нього віддалятися.  З'ясувалося, що це була карета. Здивований математик гукнув услід візнику: «Стривай! Куди ж ти поспішаєш? Зачекай ще трішки».

5) Боссю.

Відомий математик Боссю помирав, бувши без пам'яті. Ніхто з його рідних не міг домогтися відповіді на жодне питання. Коли увійшов його друг – математик, йому пояснили стан справ. «Зачекайте, зараз він мені відповість. Скажи-но мені, друже, який квадрат дванадцяти?»

-         «Сто сорок чотири», - відповів Боссю. Це були його останні слова.

6) Ейнштейн.

Одного разу Ейнштейна спитали, як, на його думку, з'являються винаходи, що змінюють світ. «Дуже просто, - відповів той. – Усі знають, що зробити це неможливо. Але неодмінно знайдеться один невіглас, що цього не знає. Саме він і зробить винахід».

7) А. Ньютон.

У Ньютона було дві кішки, які звикли рано вранці будити свого хазяїна.

Щоб обидві кішки – велика й маленька -  могли вибігати на подвір'я не турбуючи його, учений пропиляв у дверях два отвори, які відповідали розмірам тварин. Коли наступного дня він розповів про це сусідові, той зауважив, що достатньо було б і одного отвору. «Справді! – вигукнув Ньютон. – А мені це й на думку не спало!»

8) Ампер.

Одного разу Ампер із сином зупинилися в готелі відпочити. Неуважний Ампер ніяк не міг порахувати скільки треба заплатити господареві. Урешті-решт йому допоміг зробити це син. «Шановний пане, - зауважив господар,- ви майже не вмієте рахувати, вам слід було б повчитися у нашого священика. Відтоді, як він навчив мене рахувати, минуло багато часу, а я, бачте, ще й досі дещо пригадую». Славетний фізик і математик навіть не зміг йому заперечити.

9) Гіпатія.

Гіпатія, донька відомого грецького математика Теона, народилася й жила в Олександрії з 370 по 415 рік. Вона стала першою жінкою-математиком. Мала таку широку освіту, що з її думкою рахувалися всі вчені того часу. На жаль, наукові праці Гіпатії не збереглися. Гіпатія прожила коротке життя: вона, як і її предки, була язичницею, тож зазнала гонінь збоку християн. Фанатична юрба спочатку вбила, а потім спалила видатну жінку.

10) Еммі Нестер.

Найвідоміша жінка-математик першої половини ХХ століття. Народилася 1882 року в Німеччині у родині відомого математика Макса Нестера. Життя її було дуже тяжким. В 25 років вона захистила докторську дисертацію. Роботи Нестер принесли їй світову славу. Але, незважаючи на це, її так і не взяли до штату Геттінгенського університету. Офіційною причиною цього рішення було те, що Еммі – жінка, а жінок на той час не допускали на університетські засідання.

11) Алексіс Клеро.

Французький математик Алексіс Клеро, який жив у 18 столітті, написав свою першу наукову працю на тринадцятому році життя, а у 18 років став науковим співробітником Паризької Академії наук.

12) Блез Паскаль.

Французький учений 17 століття Блез Паскаль почав цікавитися математикою в такому ранньому віці, що батько заборонив синові цим займатися. Та увійшовши одного разу до дитячої кімнати, побачив, що хлопчик зосереджено розглядає якийсь рисунок із ліній та кіл. З'ясувалося, що він самостійно знайшов доведення перших теорем геометрії Евкліда. У шістнадцятирічному віці юнак довів твердження, яке й дотепер вивчають у вищих навчальних закладах і називають теоремою Паскаля.

Паскаль сконструював першу обчислювальну машину, написав багато математичних робіт, зробивши великий внесок у математичну науку.

13. Еваріст Галуа.

Його математичні здібності виявилися дуже рано. Він прожив лише 21 рік і загинув під час дуелі. У ніч перед дуеллю Галуа написав листа своєму другові, у якому виклав свої математичні міркування. Довгий час учені не змогли зрозуміти ідей загиблого юнака. Але коли нарешті розібрались у його роботах, ім'я Галуа зразу ж стало одним із найшановніших у світовій математиці.

14) Бертран.

Французький математик Бертран навчався алгебри й геометрії в дев'ятирічному віці в доволі оригінальний спосіб. Його дядько керував курсами в одному з найвідоміших вищих навчальних закладів Франції. Юний Бертран відвідував заняття на цих курсах, не зважаючи на те, що наймолодший зі слухачів був вдвічі старшим за нього. Викладачі не звертали уваги на хлопчика, однак він розумів геть усе, про що йшлося в класі. У 10 років, після серйозних іспитів, Бертрана було зараховано на ці курси.

15) Якоб Штейн.

Німецький математик Штейн до 18 років був пастухом і майже не знав грамоти. Але потім дуже швидко закінчив школу й університет, а у 29 років викладав математику й став членом Берлінської Академії наук.

16) Гамільтон.

Надзвичайні здібності виявив у дитинстві один із найвизначніших англійських математиків 19 століття Гамільтон. У віці 10 років він вивчив геометрію, прочитавши книгу Евкліда «Початки». А в 13 років Гамільтон прочитав «Загальну арифметику» Ньютона і вступив до університету. У 22 роки юнака було призначено професором університету.

17) Софія Василівна Ковалевська.

В дитинстві з нею стався дивний випадок. Коли в будинку її батька робили ремонт, на дитячу кімнату не вистачило шпалер. Отож, кімната простояла кілька років, обклеєна папером, на якому були надруковані записи лекцій з вищої математики Михайла Васильовича Остроградського. Аркуші, списані дивними незрозумілими формулами, привернули увагу маленької Софії. Вона годинами просиджувала біля цих стін, намагаючись збагнути порядок, в якому йшли аркуші, й прочитати написаний на них текст, не розуміючи його змісту. Але вигляд багатьох формул залишився в її пам'яті.

Та коли за кілька років п'ятнадцятирічна дівчинка почала брати уроки вищої математики, її викладач був страшенно здивований: вона неймовірно швидко засвоїла дуже складні поняття.

Згодом Ковалевська стала членом-кореспондентом Петербурзької академії наук, написала низку чудових наукових праць. Навіть зараз студенти-математики вивчають теорему Ковалевської.

18) Микола Миколайович Лузін.

Історії відомі випадки, коли математичні здібності виявляються не завжди рано. Видатний математик Лузін у школі аж ніяк не міх похвалитися успіхами в математиці. Його батькові навіть довелося запросити репетитора. Однак пізніше, коли Лузін познайомився з вищою математикою, він настільки захопився цією наукою, що незабаром став одним із найвидатніших учених.

19) Микола Миколайович Боголюбов.

Викладач гімназії, де Микола починав учитися, спеціально повідомив батьків листом: «Математиком ваш син не стане, це ясно. Але характер його дозволяє сподіватися, що він усе-таки знайде своє покликання». До 14 років Боголюбов самостійно вивчив всю елементарну математику, основи вищої математики і математичний аналіз. У 1924 році в віці 14 років він пише першу наукову працю, а через рік, коли Боголюбову було лише 15 років, його без диплома про вищу освіту приймають до аспірантури академії наук України.

Він став академіком, професором Київського університету, видатним математиком і фізиком.

Микола Миколайович володів українською, російською, польською, англійською, іспанською, італійською, німецькою і французькою мовами. «Те, що подобається, легко запам’ятовується», - так стверджує        М.М. Боголюбов.

20). Розподіл найвидатніших математиків світу за національністю:

Франція – 15,

Росія – 14,

Італія – 10,

Стародавня Греція – 8

Німеччина – 8,

Англія – 6,

Америка – 5,

Польща – 4,

Україна – 3,  (Михайло Васильович Остроградський, Георгій         

                      Феодосійович Вороний, Микола Миколайович                            Боголюбов)

Швейцарія – 2,

Угорщина – 1,

Іспанія – 1,

Індія – 1,

Норвегія – 1,

Чехія – 1.

20)  Георгій Феодосійович Вороний

2008 року наукова громадськість світу відзначала соту річницю пам'яті Георгія Феодосійовича Вороного - вченого виняткових математичних здібностей. Він належить до когорти найвідоміших українських математиків минулого.  В кожній галузі наукових пошуків, якими займався Г. Вороний, його внесок призвів до створення нового напряму досліджень. А, як відомо, це найвище визнання для вченого. Справжнє ж значення його наукових праць відкрилося лише в наш час у зв'язку з розвитком таких галузей знань, як комп'ютерна графіка, створення штучного інтелекту. Зараз його праці використовують фахівці всіх розвинених країн.

За своє коротке життя ( він прожив лише 40 років) Георгій Вороний написав всього дванадцять праць, але всі вони вирізняються своєю глибиною і довершеністю.

Геній Георгія Вороного на століття пережив його самого, і зараз наукові відкриття вченого дуже актуальні у всьому світі, їх використовують у багатьох галузях знань, іменем його називають наукові центри. Все це викликає нашу законну гордість і звеличує Україну.

21) Михайло Васильович Остроградський.

 Обдарований хлопець Михайло прохолодно ставився до навчання у гімназії, і батько вирішив віддати його до одного з гвардійських полків. Це відповідало і бажанню самого молодого Остроградського, який, розчарувавшись у гімназії, також хотів присвятити своє життя військовій службі. До того ж у нього були для цього усі дані: високий зріст, міцна статура, гучний голос. Коли йому виповнилося 15 років, батько повіз його до Петербурга. Але брат матері Михайла порадив все ж таки віддати хлопця до університету, зокрема, до Харківського. Батько погодився. Так було вирішено долю майбутнього вченого.

М.В.Остроградський став видатним педагогом, який викладав у багатьох навчальних закладах Петербурга. Ряд його праць стосується питань методики викладання математики і механіки у вищій та середній школах.

Видатні дослідження Остроградського у галузі механіки, математичного аналізу, багаторічна плідна педагогічна діяльність і створення найпередовішої наукової школи принесли йому заслужену славу найвидатнішого математика свого часу... Слава М. В. Остроградського була такою великою, що коли молоді люди виїжджали з дому на навчання, то, бажаючи висловити найкращі побажання, рідні й друзі проводжали їх словами: «Ставай Остроградським».