У   державному освітньому стандарті з математики    йдеться про те, що стратегічною метою математичної освіти в школі є розвиток і саморозвиток школярів шляхом оволодіння математичними знаннями, забезпечення їх математичної грамотності для свідомого вибору профілю подальшого навчання. Математична освіта покликана зробити вагомий внесок у формування компетентностей учнів, що базуються на знаннях, досвіді,   цінностях і здібностях, які набуто завдяки навчанню.

Головними цілями математичної освіти є сприяння формуванню таких компетентностей: соціально-особистісної, комунікативної, інформаційної, практичної, загальнокультурної.

Збільшення розумового навантаження учнів на уроках математики приводить до того, що вчителі все частіше розмірковують над тим, як підтримати в учнів зацікавленість до вивчення матеріалу, їх активність протягом всього уроку, як зробити так, щоб всі учні засвоїли основний рівень підготовки, а більшість з них засвоїли навчальний матеріал на творчому рівні. У зв'язку з цим стає актуальним застосування в роботі вчителя нових ефективних методів, які активізують розумову діяльність учнів, стимулюють їх до самостійного здобуття знань.

Над вищезазначеними проблемами працювали:

Вчителі математики кіровоградських шкіл – лекційно-практична система викладання

В.П. Іржавцева - систематизація і узагальнення знань;

В.Ф. Шаталов - опорні конспекти;

М. А. Капіносов - система різнорівневого навчання;

Н.Г. Токар - виховні можливості уроку математики;

А.В. Савінова - модульно-розвиваюче навчання;

Т.Г. Коз - диференціація на уроках математики;

У. Остапчук - застосування сучасних освітніх технологій.

Вагомий внесок у методику викладання математики зробили і вчителі Миколаївської області:

М.В. Чоботар - проблемне навчання;

Г. А. Апаратна - лекційно-практична система викладання;

І, зокрема,  Березанського району:

Л.Г. Іванова - система диференційованого контролю знань, умінь та навичок.

Аналіз вивчених джерел дав змогу нам, вивчивши досвід роботи цих вчителів, запровадити його елементи у своїй роботі.

Найбільш прийнятним для нас виявився узагальнений досвід вчителів математики кіровоградських шкіл, які працюють за лекційно-практичною системою навчання. За цією ж системою ми працюємо вже 15 років.                

Розвиток суспільства вимагає значного підвищення якості знань учнів.   

                                                                                                                                       Особливо гостро постає проблема раціонального використання навчального часу та наукової організації пізнавальної діяльності учнів на уроці. 

Саме тому темою своєї методичної розробки ми обрали: «Організаційно-педагогічні умови запровадження лекційно-практичної системи викладання математики як засобу активізації пізнавальної діяльності та розвитку творчих здібностей учнів».

                                                                                                                                             Упровадження такої системи  дозволяє вчителю викладати навчальний матеріал великими блоками і на цій основі  звільнити час для повторення питань теорії і розв’язування задач. Дана форма організації навчальної діяльності учнів дозволяє створити оптимальні умови для розвитку особистості в процесі навчання математики: сприяння розумового розвитку учнів, вміння логічно мислити і чітко викладати думки, здобувати знання, самовдосконалюватися і мати від того задоволення. Крім того, така організація занять забезпечує посилення практичної і прикладної спрямованості викладання, сприяє залученню учнів до активної роботи з книгою, а також  підвищенню рівня їх підготовки.

Організація навчального процесу за лекційно-практичною формою навчання полягає в тому, що вчителю необхідно  заздалегідь продумати  певні розділи програми відповідно до пояснювальної записки, шкільних підручників, навчально-методичної літератури та власного досвіду і скласти на основі цього тематичний план. У ньому він планує систему уроків, визначає їх типи за основною дидактичною метою, розробляє структуру уроку, встановлює орієнтовний зміст усіх видів діяльності на уроках і тих, які потрібно заздалегідь виконати для найбільш ефективного проведення уроків-семінарів, контрольно-залікових уроків, самостійних та контрольних робіт.

Все більш помітно, наскільки за останні роки змінилися наші учні. Педагогам стало значно складніше забезпечити необхідний рівень сформованості в них предметних знань (конкретних формул, формулювань, понять). Учні більше люблять міркувати, дискутувати і полемізувати, їм це цікаво. Час вносить свої зміни в методику викладання предметів, сьогодні звичними стають педагогічні інновації, які пов’язані із застосуванням інтерактивних методів, комп’ютерних технологій, проектного навчання.

Тому за ці роки з метою оптимізації  навчально-виховного процесу на уроках математики до структури лекційно-практичної системи навчання ми додали уроки-змагання, що проводяться в кінці кожної теми, застосування на уроках різних типів інноваційних інтерактивних та інформаційних технологій.

Суттєва ознака лекційно-практичної системи полягає в тому, що в межах одного змістового розділу програми окремі етапи уроку (актуалізація знань,   умінь і навичок, пояснення нового матеріалу, формування вмінь і навичок,    контроль та корекція знань учнів) стають самостійними навчальними заняттями з чітко вираженою дидактичною метою, власною структурою і методами роботи.